У цій роботі розглядаються техніки, що представляють собою, у відмін-
ність від низькорівневих оптимізацій, зазвичай реалізованих у сучасних
компіляторах, більш абстрактний рівень компонентної оптимізації, пов'язаної
з агрегуванням і спільною взаємодією різних незалежних компонентів
усередині однієї програми.
Як правило, стандартні компоненти написані й підтримуються без
врахування того середовища в якому вони працюють у рамках кінцевої кліє-
нтської програми, тому просте їх комбінування зазвичай малоефективне й
затратно по швидкодії і пам'яті.

, а також для мов високого рівня, що просто не надають про-
грамісту можливість «ретельно» налаштувати використовувані компоненти.

Зазвичай, при розробці програм, оптимізації такого рівня проводяться
вручну програмістом, що, як було показано вище(у розділі 1.1), має ряд недо-
ліків.